Переїхати на о. Балі за 6 місяців

Як переїхати жити на Балі? Самий часто задається питання, яке звучить вустами співвітчизників у різних обличчях. Як знайти житло? Як зробити візу? Як знайти роботу? Як, як, як?

Я, рідко, майже ніколи не консультую з цих питань. Просто впевнена, що чим більше відповідей ти знайдеш сам, перерва далеко жоден джерело, тим швидше і комфортніше буде «акліматизація» до нового життя. Один інформатор (навіть я) не зможе показати картину об'єктивно, з усіх боків, а це на першому етапі просто необхідно. Тому головний секрет успішного переїзду в тропічну країну – це володіння інформацією (добутої самостійно). Я ж готова показати в яку сторону «копати».

Віза

Якщо ви їдете на Балі жити, то вам підійде соціальна або бізнес віза. Що стосується бізнес візи, то вона дає більше простору, ніж соціальна, але як і раніше не дає право працювати в країні (навіть на власному підприємстві, якщо ви таке відкриєте). Вид на проживання (Кітасе), який і робить вас повноправним членом суспільства коштує дорого і відкривається складно. Прекрасним початком ваших тривалих і плідних відносин з Індонезією є саме соціальна віза. Її можна відкрити через спеціалізоване агентство.

Соціальна віза дозволяє жити в країні до 6 місяців (потім треба вилітати і отримувати нову візу). Візи видаються за межами Індонезії, наприклад, у посольствах Сінгапуру, Куали Лумпур або Бангкока, спочатку на два місяці, а потім щомісяця продовжуються 4 рази. Разом 6 місяців вашої балійської життя Є два шляхи:

- Приїхати на Балі по туристичній візі (яка продовжується один раз), а після закінчення двох місяців полетіти в Сінгапур за соціальної або бізнес візою

або ж

- Відразу летіти, наприклад, в Сінгапур, оформляти соціальну візу і приземлятися на Балі вже з «соціалкою» в паспорті.

Коли я вперше летіла на Балі, я спочатку запросила документи в агентстві Балі Муд, перевела їм 30 доларів і відкрила соціальну візу в Куала Лумпур (50 доларів), яку потім успішно продовжувала за допомогою того ж агентства (65 доларів щомісяця).

Житло

Вся експатріанская життя Балі сосредоточно на півдні. Найпопулярнішими районам для життя іноземців вважаються Кута, Семіньяк, Букіт, Нуса Дуа, Чангу, і окремим особняком стоїть місто Убуд, так як він не має близького виходу до моря, але зазиває жителів з усього світу чарівністю рисових терас, і мабуть магією. Убуд – це балійская столиця йоги, медитації і пізнання.

Радити якийсь конкретно район складно, кожен має свої особливості.

Цінителів вечірнього життя Семіньяк навряд чи спокусити красотами Букіт для постійного проживання. Все залежить від того, що конкретно вам до душі. Рекомендую почитати в мережі про кожен з районів (від різних авторів), а потім, приїхавши на острів, прокотитися самому і зробити висновок.

Спробувати знайти житло для довгострокового проживання дистанційно, ще з Росії, на мій погляд не дуже розумно, особливо якщо на Балі ніколи не були. Набагато краще вибирати на місці і порівнювати варіанти.

Універсального рецепту як знайти хороший будинок, знову ж, не існує. Треба шукати. По-перше, має сенс поспілкуватися з місцевими ріелторами і подивитися, що є у них в наявності. Вже й у російських соціальних мережах достатньо пропозицій з пошуку будинків і вілл на Балі. Інше питання, що ріелтору не вигідно працювати з недорогою нерухомістю, тому й пропозиції будуть відповідні. Наступний крок – дошки оголошень. Їх можна знайти в різних кав'ярнях (наприклад, Moko cafe в Семіньяк), там трапляються хороші пропозиції. Ну, і найпоширеніший спосіб – це сісти за кермо і самостійно об'їхати різні райони. Читати вивіски, спілкуватися з народом. Чим більше людей буде знати, що ви шукайте житло – тим швидше ви його знайдете.

Ціна на невеликий будинок з двома спальними починається від 300 доларів на місяць і до безкінечності за розкішну віллу. Найвигідніші пропозиції здають мінімум на рік, а то й на два. Зате можна знайти відмінне співвідношення ціни і якості. Вибір нерухомості на Балі дуже великий, але пошук від цього легше не стає. По приїзду краще зупинитися в гест-хаусі або готелі, хоча б на тиждень, і присвятити всі сили пошуку власного житла.

І так, за 51 день перебування на Балі у нас на двох осіб пішло 14 694 грн.

Давайте розіб’ємо:

• 4 647 грн – проживання
• 5 715 грн – харчування
• 1 296 грн – транспорт
• 3 036 грн – решта (серфінг, входи в музеї та інші об’кти, дрібні покупки)

Загалом це всього 288 грн на день яскравого життя і активного дослідження одного із найцікваіших місць на нашій Планеті. Це навіть дешевше ніж життя у Тайланді. Сюди ще додайте ціну за квитки на літак. Середня ціна в дві сторони з України десь 8 000-10 000 грн. Ми летіли з Сінгапуру за 500 грн кожен. Віза – 45 доларів на 60 днів з людини.

Як таке можливо і чому так є?

Зовсім просто. Якщо Ви купуєте тур, то сюди входять готелі, трансфери, оплата послуг турфірм, гідів і так далі. Так повинно бути. Не хочу, щоб Ви подумали, що хтось наживається. Діяльність туристичних компаній дуже потрібна і зазвичай вони дають набагато більше цінності ніж самі заробляють. Це ціла індустрія, в якій також працюю і я, і багато моїх колег.

Мова про інше. Це все можна зробити самому, чи не так?

Транспорт. Замість таксі з аеропорту (250 грн за одноразовий трансфер у 50 км) взяти на прокат скутер (600 грн на місяць) і мати власний транспорт на острові, маючи розв’язані руки і щодня їздити у найвідаленіші райони чи просто зранку за молоком.

Проживання. Жити не у готелі (250 грн/ніч і більше), а винаймати власне помешкання посеред чудових рисових плантацій (2000 грн/місяць).

Поденно до Ваших послуг численні гестхаусти (100-200 грн/ніч), які більше нагадують храми, а не місця для проживання.

Харчування. Це просто гріх харчуватися у ресторанах західного типу, коли поряд купа чудових варунгів з місцеою їжею. Тут можливо трішки загнув, бо їжа на Балі явно не тягне на рівень з Тайською кухнею. Сам не раз з трепетом забігав у МакДональдс після виснажливого серфінгу.

Друзі, для мене це питання не стоїть саме у екомонії кошів. Зовсім ні. Перш за все це навички. Навички водіння в чужій країні з лівостороннім рухом, навички торгування на базарі і самостійному пошуку житла, навички комунікацій і пізнання іншої культури з середини.

Зрештою за відносно невеликі гроші Ви отримуєте доволі багао. Загалом ціни на побутові речі тут десь такі самі, як в українських районних центрах. Єдине уточнення. Україна не знаходиться трішки південніше екватора і вчитися серфінгу у нас нема де. Зате є купа всього цікавого. Читайте більше у рубриці Подорожі Україною.

То що ж насправді є на Балі такого, що тягне сюди мільйони людей щороку?

Океан. СТОП!!! Якщо Ви зібралися на пляж, то Вам в Тайланд на Пі-Пі, Крабі або Самуі. Тут Ви їх не знайдете. Тобто вони є, але точно не для купання. Пісок темний, зазвичай брудно, а гримучі хвилі не дадуть підступитися до води на переважній кількості пляжів. Це місця, де балом заправляють серфери, а не “вішалки”.

Культура. Не зважаючи на те, що туристи активно їздять сюди вже майже сто років, на Балі збереглася унікальна культура. Цей маленький острівець є осередком Індуізму в найбільшій мусульманській країні у світі. Хоча населення вже трішки розбалуване.

Цікавинки спостерігаються всюди. У архітектурі, вбранні, святах, розвагах і так далі.

Природа. Величні вулкани просто нависають над островом, підводне життя, хоча не тішить, як на Ко Тао, але все таки є, рисові поля просто не можуть не захоплювати.

Ось це в кількох словах – Балі. Чи вартує воно тих грошей? Звичайно, що так.