Пройти квест "Сій добро"

Седьмой день, день молитвы.
Пусть будет мир, пусть люди дарят много радости друг другу.
Спасибо за такой хороший проект,
у меня остались не выполненные задания, и намерение их сделать.

Вчера приняла ванную ? с душистый мылом, было приятно себя побаловать, потом забралась в постель с книжкой, решила почитать что для души, а не только развивающие книги, которые читаю обычно. Включила свою электронную книгу и выбрала "Несвятые СВЯТЫЕ", о как она оказалась созвучна с этим марафоном. Прочитала про отца Иоанна, его добрые дела,его любовь ко всем, про его молитвы за тех, кто делал ему плохое. Седьмой день у меня будет днем молитвы.

Потом ещё читала дочке на ночь. И сладко уснула.

сбросте мне коротко задания, а то меня заблокировало уже.

1. Помню что надо цветы подарить
2. Накормить животных

На днях каждый раз как заходила в магазины пробовала сказать больше чем говорю обычно ( Спасибо, хорошего Вам дня(или вечера)), но всякий раз очередь или какой -то страх не давал мне это сделать.

Но как то на днях обедая за столом мое внимание привлекла девушка, которая говорила по телефону очень чистым украинским языком, я не удержалась и когда она окончила разговор сказала ей об этом. Девушка улыбнулась и засмущалась, ответила что много зависит от окружающей среды, и я с ней согласна. Мы разговорились и обед прошел в приятном настроении.

Сегодня зашел в торговый зал маленький мальчик с родителями и сестрой он плакал и не хотел ходить с родителями выбирать мебель, я отвлекла его внимание дощечками - образцами цветов для кроватей, мы построили с ним и гараж, и дорогу, и мост для пешеходов. Мальчишка заигрался и дал родителям совершить покупку дивана в соседнем магазине. Мне было приятно, что мои способности общения с малышами пригодились и помогли кому-то.

Сегодня пошли гулять на природу, играли в бадминтон ?, не знаю кто кому сделал праздник, так как море удовольствия я получила, и наконец то отдохнула после рабочих дней с утра до ночи.

Квест ще не почався, але мені захотілося вже щось зробити хороше. І побрела я по інтернету в пошуках добрих вчинків.

Приклади історій

Добро варте уваги!

Напевне, з кожним траплявся випадок, коли тобі дуже треба щось купити, а грошей не вистачає… . Але того дня мені пощастило зустріти просту людину з добрим серцем…

Вечір пізньої весни запам’ятався мені випадком, який дав зрозуміти, що не так усе й погано в житті, що існують ще люди, які знають, що таке добро, і вміють його творити. Я поверталася з танців і згадала, що забула купити продукти, які просила мене придбати мама. Забігла в магазин, а в кишені, ой-ой-ой, лише якісь 20 гривень!? А що ти купиш за ті 20 гривень, якщо мама заготувала тобі такий нічогенький список, а не купиш все – доведеться бігти ще раз! А я ж маю ще стільки справ – це мені не до снаги…

От заходжу я в магазин, дивлюсь на ціни, на список, знову на ціни і голова йде обертом… Обережно підходжу до прилавка, замовляю, що потрібно, ху, здається, має вистачити. Даю своїх 20 гривень, а продавчиня, показуючи на калькулятор, змушує мене замислитись над моїми математичними здібностями. Виявляється, мені бракує 5 гривень з копійками. Я по кишенях, а там пусто!!!
А за мною стоїть такий приємний хлопець і спостерігає, як я панічно перебираю руками по своїх кишенях. Втомившись від цієї безнадійної справи, я перевела подих і попросила продавчиню, аби вона відклали масло: я зараз повернусь і доплачу. Але продавчиня не поспішала цього робити, а показала мені на годинник і пояснила, що через 5 хвилин кінець її робочого дня. Ну, що ж, я точно не встигну! Розвернувшись до виходу, я почула, як молодик, що стояв після мене, сказав: «Мені, будь ласка, батон і масло, он те, яке просила дівчина!» Ну, думаю я, прекрасно! Тепер можна не поспішати, і я спокійно, навіть трішки ображено виходжу з магазину. Пришвидшивши ходу, рушаю в бік свого дому, аж раптом чую: мене ніби хтось гукає. Я оглядаюся, а це той хлопець наздоганяє мене і промовляє: «Ви масло забули!» Я вражено відповідаю, що не купувала цього масла, бо мені не вистачило грошей. Але він впевнено ствердив: «А я купив! Вам же забракло грошей – тримайте, вважайте, що це подарунок!»… Я ніби скам’яніла! І слова сказати не можу, лише пробелькотіла якесь незрозуміле «дякую»…
Він обернувся і пішов, а я залишилась стояти. Цей добрий людський жест настільки запам’ятався мені, закарбувався в моєму серці, що цією розповіддю хочу дати відповідь тому незнайомцеві. Тепер я відшукала потрібні слова : «Щиро дякую тобі! Таких, як ти, треба цінувати, бо саме такі вчинки роблять нас щирішими!». Тепер щоразу, коли п’ю чай та їм хліб з маслом, згадую цю історію і посміхаюся…

Автор: Маряна Куньч

Добрі вчинки… Чи задумувались ми коли-небудь,як часто ми творимо добро для інших? Насправді щоб робити добро не обов”язково допомагати великими коштами дитячим будинкам чи лікарням(хоча це також хороша ідея,на жаль не всім під силу). Багатьом відома приказка: хочеш змінити світ – почни з себе. От в цьому випадку якраз дуже доречно до неї дослухатись. Якщо кожен з нас почав би робити,хоч і маленькі,зате добрі, справи, то міг би підмітити, що люди навколо привітні і дедалі частіше посміхаються.А інколи буває й таке,що ідеї добрих справ самі знаходять тебе. Так сталося зі мною цього літа. Цей випадок запам”ятався мені надовго.
Гарячого серпневого дня я сиділа на лавці біля Ратуші. Навколо була маса людей, всі кудись спішили, а я спокійно насолоджувалась читанням у затінку. Аж тут до мене підсіла жіночка в літах, привіталась до мене і попросила допомоги. І потребувала вона не грошей. Вона попросила переписати їй листа. Я щиро здивувалася, але пані пояснила,що дуже погано бачить, та й писати не дуже вміє, тому потребує моїх “молодих очей”. Поки я переписувала текст,вона розповіла свою історію: про її,ще малої,пригоди з сестрою, про те,як вона в роки війни допомагала повстанцям(я так зрозуміла,що пам”ять в неї хороша); про те,як її в селі пограбували і ледь не вбили; про те,як вона з допомогою подруги написала цього листа,який треба було ще раз переписати,але не було змоги це зробити. Вислухавши її мені стало якось не по собі. Насамперед тому, що навряд чи депутат міської ради,до якого вона хотіла звернутись, захоче і зможе їй допомогти. Але тим не менше,було зовсім нескладно допомогти людині,якій це було потрібно. Кожен твій вчинок буде відповідно оцінений десь там…Цьому доказ те,що перед тим,як іти, пані забрала листа і сказала “Я буду молитись за тебе”… Після того на душі стало тепло…

Автор: Настя Сворик

Завдання 1 Підготовка до квесту

підключити тематичну ціль, прочитати правила звітності

Удачі в здійсненні добрих вчинків, і нехай з вами буде Сила!))